Дні 7-8: 8-9 жовтня

В Пуерто Монт прилетіли о 7 вечора. До центра міста доїхали на автобусі. Тут холодно і хмарно.

Дуже довго заселялись в готель, знову виникла та сама проблема при оплаті готелю, що і в Антофагасті.
Наші платіжні картки чомусь не працюють, якщо платити готівкою чилійськими песо мусимо заплатити додатково 20% податку (ми як іноземці можемо не платити податок при умові оплати карткою або доларами).

Заплатили доларами з горемо пополам, вони довго довго роздивлялись нашу ідеальну купюру, цілу вічність шукали решту....

О девʼятій годині вечора, голодні, пішли на пошуки їжі. Всі магазини були зачинені. Більшість ресторанів теж.

Зайшли в один ресторан і відразу вийшли, там було якось дуже тоскно.

Пуерто Монт справив поганеньке враження. Вулицями тинялися не дуже адекватні люди, прям на тротуарах лежали бомжі.

За всю цю подорож я ніде не відчувала себе так незатишно і небезпечно як тут....

Врешті решт ми випадково надибали МакДональдс. Здавалось, це був єдиний відчиненний в цей час заклад харчування.

Тут була купа народу і довжелезна черга. Від безнадійності ми теж вирішили тут поїсти.

9 жовтня, в понеділок ми прокинулись в Пуерто Монт. За вікном похмуро, накрапає дощик. Ідемо снідати.

Після сніданку виселяємось з готелю. На таксі їдемо за нашою машинкою.

На прокат взяли малесеньку Suzuki S-presso, виробництво Індія. Машина важить 700кг.

Сержик не в захваті. Сподівюсь звикне, нам на ній кататись цілий місяць.

В супермаркеті купили запаси їжі.

І врешті решт вирушили далі на південь по дорозі, заради якої ми сюди приїхали.
Дорога називається Carretera Austral.

Кажуть, що це одна з наймальовничіших доріг в світі.

Сьогодні ми доїхали до містечка Орнопірен. Заселились в симпатичний будиночок.

В будинку було тепло, на нас чекала "буржуйка" з дровами.