По дорозі в центр.
Гарна скульптура дівчини, яка поливає квіточки. Навіть відерце зробили.
Кордова
Дійшли до площі Корредера.
Це єдина площа прямокутної форми в Андалусії! До 19 століття служила ареною для кориди.
Зараз тут кафешки. А на верхніх поверхах живуть люди.
Площа Корредера
Міст через ріку Гвадалківір. Кажуть, побудований ще в першому столітті до нашої ери.
Що цікаво, що протягом двох тисяч років це був єдиний в місті міст через ріку.
Другий міст побудували лише в середині 20 століття.
Зараз це пішохідний міст. На ньому багато людей і музикантів.
І так Мескіта. Прийшов час втілити давню мрію в життя і побачити червоно-білі арочки.
Всередині Мескіта величезна. Приблизна кількість арочок - 850 штук (раніше було ще більше, частину арок демонтували в процесі побудови костелу)
Мечеть побудували в 8 столітті (тоді Андалусія була під владою маврів).
На той момент мечеть в Кордові була однією з найбільших мечетей в світі.
Замість масивних стін чи товстих колон, які б закривали простір, маври придумали арки які б підтримували дах.
Арочки
Мечеть перетворили на костел ще в 13 столітті, після того як іспанці відвоювали Кордову.
Але головна частина собору була збудована пізніше, в 16 столітті.
Костел, як невідʼємна частина сучасної Мескіти
Після Мескіти ми пішли вечеряти в розкручений туристичний ресторан з дуже великою кількістю хороших відгуків - Bodegas Mezquita.
Ми замовили традиційний холодний андалузький суп Сальморехо - із помідорів і білого хліба. Його зазвичай посипають вареним яйцем і хамоном.
За консистенцією сальморехо трошки схожий на хумус або густий суп-пюре.
Ще замовили теплий суп, щось типу бульону і блюдо дня (яке складалось з чечевиці і картоплі).
Нажаль, вся їжа була не смачна. Навіть хліб.
Ще я замовила популярний в Кордові напій fifty-fity (50/50) - суміш хересу і солодкого червоного вина.
Пити було майже не можливо :) Сержик теж не зміг.
