Сонечко було не довго. Коли почався дощ, ми поїхали далі, в містечко Вільянуева-де-ла-Консепсьйон, що розташоване в горах над Малагою.
По дорозі зупиняємось пофотографувати оливкові дерева, всі схили засаджені ними.
Оливкові дерева на схилах андалузьких гір
Наша прокатна автівка Сітроен
Дорога серед гір в Андалусії
Сьогодні ми живемо в дуже гарній квартирі, на головній площі містечка Вільянуева-де-ла-Консепсьйон.
Великі коричневі вікна по центру - це наші
Вітальна кімната і кухня
Спальня
Вид з вікна на площу
Під вечір поїхали в Торкаль де Антекера (вікіпедія) - там дуже красиві карстові скали.
Колись це було дно мілкого моря. А потім, в результаті зіткнення євразійської і африканської тектонічних плит зʼявились ці гори.
Які протягом мільйонів років, під впливом вітру і дощу, набували цих неймовірних форм, які ми бачимо зараз.
Мені здається я такого ніколи раніше не бачила, скали які складаються з "камʼяних" млинців, які наче лежать один на одному.
Ми погуляли по Торкаль де Антекера всього годинку. А потім знову почався дощ і прийшлось повертати назад.
А ще нам пощастило зустріти стадо піренейських козлів.
Сержик бігає за козлами
Піренейський козел
На вечерю купили в супермаркеті суп сальморехо. Сержик його підігрів. Не знаю, що сказали б іспанці, але мені теплий сальморехо з супермаркету був смачнішим за той, що ми куштували в ресторані.
От так виглядає пакет з супом
