Під деревом :)
Під вечір ми поїхали на один з найпопулярніших огдядових майданчиків - Miradouro Grota do Inferno.
Я казала, що Сан Мігел - це острів квітів. Дивіться скільки їх, просто вздовж дороги.
Стежка на оглядовий майданчик Miradouro Grota do Inferno.
Це Сержик зловивив красивий момент майже без людей. А так там було досить людно.
З майданчика відкривається вид на те саме озеро Сете-Сідадеш (справа)
Але крім Сете-Сідадеш видно менше смарагдове озерце в кратері. Там було дуже гарно. Але якби не натовп.... Було б ще краще.
Краєвиди. Який він зелений, Сан Мігел!
На зворотньому шляху ми трошки пішли блукати в хащі. Там були цікаві дерева. На фото не дуже видно, але дерева ростуть не з землі, а з колоди, що впала.
Пухнасті ялинки
А тепер їдемо в Ponta da Ferraria.
Це цікаве місце, де є природний "басейн" в якому гаряча геотермальна вода "зустрічається" з холодною океанічною водою.
Сюда краще приїжджати коли відплив, тоді не має сильних хвиль і більше шансів на справді теллу водичку в "басейні".
Я думаю ми приїхали ідеально - вже під вечір, майжа на заході сонця.
Навкруги було дуже гарно.
І людей було вже не багато (Сержик останній вийшов з "басейну" :)
По дорозі до "басейну". Красива арочка.
Так виглядає узбережжя з "басейном"
Басейн! Сержик казав, що водичка тепленька, особливо там де люди сидять. Звідти поступає геотермальна вода.
