Внутрішнє подвірʼя в готелі
Сьогодні ми вирушаємо в містечко під Мачу Пічу - Агуас-Кальєнтес.
Дістатись до цього містечка можна лише потягом, туди не має дороги, а в місті не має машин.
Потяг коштує мінімум 60$ з людини в одну сторону, в Перу знають як заробляти гроші на туристах.
Альтернативних варіантів не має.
Найвідчайдушні ідуть пішки більше 20км по залізній дорозі від міста Ольянтайтамбо.
Спершу ми їхали автобусом до містечка Ольянтайтамбо близько 2 годин.
По дорозі зробили зупинку на оглядовому майданчику з видом на гори.
На оглядовому майданчику продавали сувеніри.
Мені так сподобалась шапка з альпаками.
Не знаю з якої вовни вона звʼязана, але вона така приємна на дотик і зовсім не “кусається”.
Ми купили мені шапку :)
Я в шапці :)
В Ольянтайтамбо сіли на потяг Агуас-Кальєнтес.
Дорога потягом займає півтори години.
Потяг гарний, зручний, з великими вікнами.
За вікном - дуже-дуже гарно - високі гори вкриті деревами.
Залізна дорога іде вздовж річки.
Вже в потязі я помітила, що з Сержиком щось не так, він був якийсь не веселий.
Виявилось, що йому зле - нудить, слабкість.
Я подумала, що це так впливає те що ми вже декілька днів живемо на висоті.
Сержик сказав, що всьому виною вчорашній суп… Не знаю.
Ми доїхали до Агуас-Кальєнтес. Дійшли до готелю. Сержик лежить, у нього трошки піднялась температура.
Завтра нам ідти на Мачу Пічу. Пока не знаю як.
Я навіть не пішла прогулятись. Не має настрою.
Зате дописала щоденник. Далі буде… сподіваюсь.
Потяг до Мачу-Пічу
В потязі
