День 26: 14 вересня

Можна доїхати на коні до початку крутого підйому, це майже 70% шляху. Коні тут дуже смішні, волохаті. Так, ніби вони пристосувались до тутешнього клімату. Поводирі коней, жінки і чоловіки, одягнені в національні одежі.

Спершу стежка була полога. Я йшла дуже повільно.
Дихати було важкувато. Не хотілось збивати ритм дихання.

На півдорозі гід налив нам в долоні якоїсь рідини і сказав аби ми добре повдихали її носом.
Рідина так приємно пахла! Гід сказав, що ця штука прочищає ніс і допомагає вільніше дихати.
Класна рідина, після неї справді стало легше дихати. Не знаю психологічно, чи вона справді якось діє….

Згодом почався крутий підйом. Я ще більше сповільнилась.
Я давно зрозуміла, що мені краще іти повільно, але стабільно.
Багато людей ідуть в швидкому темпі, обганяють, а потім стоять відпочивають і важко дихають, бо звичайно ритм дихання збивається - так виходить повільніше в результаті.

Веселкові гори неймовірно гарні. І не тільки вони - навкруги так багато гір, багато з них ще вкриті снігом.

Після веселкових гір ми вирушили в Червону долину (Red Valley).
Не вся наша група захотіла туди іти, певно люди дуже втомились.

Як же там було гарно! Червоні гори, де інде вкриті зеленою рослинністю.
Внизу в долині тече річка.
Мені здалось, що це місце - одне з найгарніших, що я бачила в житті.
Може це так висота впливає? :)

Ми трошки посиділи з видом на Червону долину.
Гід розповідав нам про гори, про те як вони утворились.

Потім був довгий-довгий спуск до парковки.

Коли повернулись додому відчули, як сильно втомились.
У Сержика сильно боліла голова.

Але було дуже радісно. Ми це побачили!